То чи український «Forbes. Украина»


В черговий раз уважно прочитав російськомовний журнал «Forbes. Украина». Ще більше утвердилось те враження, яке виникло, коли гортав перші числа нового тоді журналу..

Відсотків 80% інформації в журналі становить скрита, прихована, явна й опосередкована реклама російських компаній та фінансово-промислових груп.

Чи не в кожному матеріалі чи статті згадуються славні представники нашого північного брата. Звісно, як економічних журнал, Форбс (Україна) повинен висвітлювати всі грані вітчизняної реальності.. Але у форбській версії ці грані вже занадто виходять однобокі.

Згадалось, як ще перед виходом журналу в світ, деякі аналітики відзначали, що після провалу топорно-махорного «Профиль Der Spiegel» на чолі з сумнозвісним Леонтьєвим, в Росії вирішили дієти менш прямолінійно, й більш витончено….

Можливо, звісно, це все лиш здогадки й теорії, але фактом залишається те, що «Forbes. Украина» не є українським журналом. Й зовсім не тому, що друкується російською.

Він був би чудовим об’єктивним часописом, якби виходив у Росії для російського читача. Але в Україні, він є рупором російського великого бізнесу, і не більше.

Генерал-лейтенант СБУ Олександра Скіпальського в одному зі своїх інтерв’ю розповідав: «зараз одна з нині дружніх нам розвідок (ФСБ) стверджує, що їхня країна відчуває загрозу в економічній сфері з боку іншої великої держави (США). Закликають Україну до тісної співпраці. Якось приїхали до нас полковники (ФСБ) приблизно мого віку — із досвідом, справжні монстри в професійному розумінні. А в нас чергову чистку провели, підполковники — пацани, півроку на посаді начальника департаменту. І от 20 хвилин сканували вони наших хлопців, бачать, що діти, і кажуть: «Наші президенти (Росії й України) ухвалили правильне рішення, тепер ми працюємо разом. Дуже боїмося проникнення іноземної економіки, і будемо вдячні за співпрацю та інформацію». Думаєте, хтось із наших сказав: «Почекайте, але ж 40 відсотків нашої економіки належать вам (росіянам)! Це ж теж загроза!» Вони сиділи й конспектували, як школярі. От така співпраця.»

Отже — росіяни захищають свою економіку, захищають свій інформаційний простір, й відчувають себе великою державою. Вони проникають в економіки сусідніх країн, вони домінують в інформаційному просторі сусідніх країн, вони стають ще величнішими й будують нову імперію добра, де все «мовчить бо благоденствує» ….

 

Правда дехто може заперечити, що — знову про геополітику та «теорію змов», а це всього лиш популяних журнал та професійна журналістика. Можливо й так. Але тоді, наскільки я розумію об’єктивність журналістики, в ньому повинно бути приблизно 40 % присвяченно російському бізнесу, а 60 % — всьому іншому.

Хоча, допускаю, що разом з російським головним редактор УМХ отримало й російські зв’язки в діловому середовищі. Тому, на шпальтах журналу можна відслідковувати, чиї з ПР та медіа відділів російських компаній в Україні краще працюють, та які компанії не шкодують великих бюджетів за публікації в рейтинговому часописі.

Але тоді виникає інше питання: чому ми повинні платити за вже проплачене?

Окремо порадував новий додаток до Форбса — «Forbes Woman». Особливо склад редації — головний редатор Forbes: Владимир Федорин; головний редатор Forbes Woman: Виктория Федорина.  Подумалось, як чудово, коли в одній родини є два гарні професіонала й достойні особистості, які можуть з користю для справи очолювати два проекти під одним дахом. Кому ж іще довірити своє дітище, свій дочірній проект, як не родичу.

Про наповнення «Вумен» судити не буду, в них інша цільова аудиторія. Проте слід відмітити, що на відміну від «чоловічого» журналу, в жіночому описуються українські представниці бізнесу, зі своїми українськими історіями, хоча, звісно, російською мовою…



П.С.

Дуже розмішило в останьому номері колонка главреда, де він пише як зустрічав цьогорічних День Незалежності:

«С утра, еще до появления праздничных толп, я прошелся с семьей по центру Киева среди людей с приветливыми лицами, в вышиванках и без, с желто-синими флажками или мороженым в руках. Нашим городам советская власть совсем «не шла»: она делала их серыми и однообразными. Кажется, советскости в Киеве почти не осталось.»


Припустив, а поважний редатор взагалі виходив 24-го на Хрещатик, чи писав статтю заздалегідь в себе на дачі??  Бо якби він вийшов зранку, то побачив не людей з «приветливыми лицами», а залізні паркани й кордони міліції, які готувались зустрічати «праздничные толпы» народу, які на чолі з опозицією хотіли пройти від парку Шевченка, через Хрещатик, на Майдан Незалежності..

Або в нього була спецперепустка, яка дозволяє (на відміну від депутатського посвідчення) пройти на Хрещатик в обхід кордонів міліції, й погуляти в тиші та спокої, думаючи як далеко вже відійшла Україна від радянського минулого, на фоні протистояння міліції з народом….



Визит «императрицы» в Украину


Фееричное шоу ряженных под название «Визит Государыни Императрицы и Самодержицы Всероссийской НА Украину» успешно завершилось. Поэтому, можно подвести некоторые итоги и сделать прогнозы.

Как утверждают имперские СМИ, свой визит Мария Владимировна совершила по приглашению президента Виктора Януковича и главы УПЦ (МП) Митрополита Владимира. Только дальше никто не сообщает, почему ж эти самые — радушные хозяева, так негостиприимно потом отнеслись к своей великой гостье. То ли приглашение было формальным — «а вдруг не приедет», то ли других дел в родных пенатах было предостаточно.

На официальных сайтах (как президента Украины, так и УПЦ) информации об этом эпохальном визите найти не удалось. Может она и присутствует, но где-то очень скромно, так что и найти-то сложно. Зато благодаря братским русским сайтам, а также активности местных малороссийских верноподанных императрицы, удалось составить более-менее внятную картину деяний Марии Владимировны.

Как сообщил сайт «Десятинного монастыря» (на сайте, кстати, церковь вирутально уже возвели на его «каноничном» месте) Государыня прибыла с официальным визитом в Украину «как потомок семьи святых царственных новомученников и страстотерпцев Российских для поклонения святыням земли Русской». Ну понятно, сама Матушка много может и не знать — всю жизнь по заграницам мается, но ее вассалы могли бы Кормилице рассказать, что все «святыни земли Русской» уже давно в Москве то и находятся. Да и не только русской. Множество украинских православных святынь, также давно вывезены с Украины. Начиная от иконы Вышгородской Богоматери, которую сначала князь Андрей Боголюбский после разграбления и сожжения Киева стащил, а потом его благодарные потомки переименовали  икону во «Владимирскую» и сделали «святыней русского народа», и заканчивая множеством святых мощей (например Святых князя Ярослава Мудрого или князя Михаила Черниговского), икон, рукописных и старопечатных книг, да всего и не перечислишь. Даже перстней Киевских князей в Москве столько насобиралось, что им не жалкобыло одного и Януковичу подарить, ради праздничка.

Ну да ладно, вернемся к достопамятному визиту Матушки Императрицы. Как уже говорилось, на официальных сайтах приглашающих сторон (УПЦ (МП) и Администрация Президента) не удалось найти подробностей данного визита. В этом помогли ряд изданий монархического толка и всесильный Google. Как оказалось, Повелительница Всеросийская в первый день визита посетила Киево-Печерскую лавру, пропела над могилой невинноубиенного Петра Столыпина «вечная память», а в Успенском соборе был отслужен молебен о здравии Членов Российского Императорского Дома.

Правда Митрополит Киевский и всея Украины Владимир «по причине болезни и недомогания» не смог встретиться с Императрицей и обменяться наградами и орденами, но это с удовольствием сделал епископом Пантелеимон. Который вручил Государыне орден Украинской Православной Церкви – Святой великомученицы Варвары I степени. «В свою очередь, Государыня наградила Митрополита Владимира орденом Святой Анны I степени, а архиепископа Переяслав-Хмельницкого Александра – орденом Святой Анны II степени. Орден Святой Анны III степени был вручён наместнику Десятинного монастыря архимандриту Гедеону».

Награда «наместнику» Десятинного монастыря особо удивляет. Почему Всемилостивийшая оминула своим высочайшим вниманием, например наместника Киево-Печерской Лавры (где ее так гостинно встретили) и по совместительству Митрополита Чернобыльского, тем более у него недавно день рожденья был. Хотя, если посмотреть, с какой заинтересованностью российские СМИ рассказывают своим братьям-украинцам, как важно построить для РПЦ Десятинную церковь, то тогда данная награда выглядит вполне логичной и закономерной.

Посетила Великая Княгиня и саму начавшуюся активно «восстанавливаться» Десятинку. Мария Владимировна подчеркнула важность восстановления святыни для украинского народа: «Десятинная церковь — мать церквей Русских, и мы не должны забывать свою маму…«

«.. свою маму…» повторил благодарный малоросийський народ и низко поклонился матушке императрице за дельный совет.

И не одходя от кремлевской касы, решил не только днем «восстанавливать», но и ночью строить, чтобы никакие враги братского единства не смогли помешать.

Далее, благодаря сайту religion.in.ua стало также известно, что » Не оминула своєю увагою царська персона і ліцей-інтернат №23 Шевченківського району ― перший в Україні кадетський клас, відкритий 2009-го року, який став початковим етапом відтворення Київського Володимирського кадетського корпусу. Із рук княгині вихованці ліцею прийняли освячений кадетський прапор. На прохання Марії Володимирівни Романової було зачитано її наказ, згідно з яким ліцею повертається історична назва – Володимирський Київський кадетський корпус. «

Вот так вот. Куда только смотрят «хазяева страны», которые обещали «побудувать нову країну». Или именно это они и имели в виду. И теперь, решив перенять опыт Партиарха всея Руси, по указке которого «столичные власти» Киевского генерал-губернаторства меняют название улиц,

Светлейшая Императрица решила переименовать украинский лицей-интернат по своему величайшему соизволению. Может Они еще и деньжат на правильные учебники по истории и форму для кадетов подкинут. Или Ее дело переименовать, а «совместные учебники» и форма с двуглавыми орлами будет производиться за бюджетные деньги пока еще независимой Украины?

Получил свою минуту славы от визита Высочайшей и известный украинофил и знаток истории козаччини Ионафан (Елецких). Как сообщил сайт «Религия в Украине» со ссылкой на сайт архиепископа, пребывая в Киеве «Государыня и Великая Княгиня МАРИЯ ВЛАДИМИРОВНА, благоволила в телефонном разговоре»лично поздравить владыку с «продолжающимся праздником Святой Пасхи Христовой». При этом Государыня изволила выразить надежду на скорое общение с подольским архипастырем и благочестивым православным народом Украины».

Это же прекрасно ! — захотелось воскликнуть благочестивому народу Украинскому, только возникло несколько вопросов.

Пребывая в Киеве — с каким народом Императрица общалась ?? По всей видимости ей кто-то подсунул российские имперские карты 19-века, где «народ украинский» обитал поближе к австро-венгерской границе, а в Киеве жили только русские дворяне и малоросийськие холопы…

Кроме того, интересно все-таки за что такая честь? Почему пребывая в Киеве (из Испании, ясное дело,  дороже звонить то) — Великая Императрица не соблаговорила позвонить например митрополитам Одесскому или Донецкому. Ведь тоже выдающиеся деятели «Русского мира». Или возможно, они после разговора с Императрицей еще находятся в таком приподнятом состоянии духа, что не успели на своих официальных сайтах о сей благодати поведать народу.

Зато теперь, после звонков Путина, Медведева и Кирила Ионафан (Елецких) может похвастать личным разговором и с Самой Императрицей Всеросийськой — видат хорошо своему правому делу служит . Всем бы так — давно бы в великой империи русского мира процветали, а не маялись «на Украине».


(Далі буде…)

Алексей Воробьев: Это Россия бля*ь! — Новости Евровиденья

 

В Дюссельдорфе, после того, как  состоялся первый полуфинал конкурса «Евровидение-2011»
— россиянин Алексей Воробьев комментируя свой выход в финал, заявил:
«Это Россия блядь! Иди сюда блядь! Смотри в глаза блядь!» — и смачно
поцеловал камеру.
Как говорится «им русским изнутри виднее…»

 



 

http://www.youtube.com/watch?v=gCTJM9H7TT4&wl_token=lK3Jzr-apl5dhcQS5cVdypuNuNl8MTMwNTI4NzA1NEAxMzA1MjAwNjU0&wl_id=gCTJM9H7TT4


Кирилу дорисовали паломников

 

РПЦ (Русская православная церковь) в очередой раз продемонстрировала насколько она говорит правду своим верующим.
На этот раз, патриарху Кирилу дорисовали в фотошопе верующих.
Чтобы придать значимости харьковскому визиту главы РПЦ, на фотоснимках с местной площади Свободы дорисовали толпу собравшихся

Как выяснили «Комментарии», чтобы создать видимость всенародной поддержки во время визита патриарха Московского и Всея Руси Кирилла в Харьков, на одной из фотографий, опубликованных на сайте «Фотолетопись Украинской Православной Церкви», с божьей помощью фотошопа дорисовали толпу собравшихся.

В частности, на оригинале фотографии литургия с участием Кирилла, состоявшаяся 8 мая на харьковской площади Свободы, выглядела следующим образом.

 

Однако с помощью нехитрых операций в фоторедакторе количество благодарных слушателей было визуально увеличено в 1,5-2 раза.

 

Как уже писали«Комментарии», широко разрекламированный визит Патриарха Московского и Всея Руси Кирилла в Харьков,собрал значительно меньше верующих, чем прогнозировалось. В частности, на литургию с участием Патриарха Кирилла, состоявшуюся 8 мая на харьковской площади Свободы — самой большой площади в Европе — вопреки ожидаемой сотне тысяч человек пришло, по данным РПЦ, 40 тысяч верующих. По оценке же журналистов «Комментариев» собравшихся было около 5 тысяч человек.

Фото: Юрий Черноморец, РІСУ

Источник: Comments.UA

Сигаретний Патрiарх


Сигаретний Патрiарх

«Експрес»  вирiшив дослiдити вельми неоднозначне минуле  предстоятеля РПЦ, людини, яка, на думку деяких експертiв, в найближчому майбутньому матиме iстотний вплив на розвиток подiй у нашiй країнi.

«Гуманiтарнi» сигарети — на благо Церкви

Ця iсторiя почалася задовго до того, як Кирило зiйшов на патрiарший престол РПЦ. Нинi про «бурхливу молодiсть» тодi ще митрополита Кирила в Росiї вголос майже нiхто не згадує — ну просто якось не пасує говорити, що Святiйший — з грiхами. Однак, як то кажуть, «iз пiснi слiв не викинеш» — про сумнiвну бiзнесову дiяльнiсть нинiшнього Патрiарха, котра процвiтала в 90-тi роки пiд прикриттям Церкви, збереглося чимало фактiв.

1997 року росiйський iнформацiйний простiр сколихнула серiя скандальних розслiдувань журналiста Сергiя Бичкова, опублiкованих у газетi «МК». Саме ця людина вперше насмiлилася вiдкрито заявити: Росiйська Православна Церква «приторговує» контрабанднимим сигаретами й має вiд цього сотнi
мiльйонiв доларiв прибутку! А провадить активну комерцiйну дiяльнiсть Вiддiл зовнiшнiх церковних зносин, який на той час уже кiлька рокiв очолював авторитетний митрополит Кирило.

Власне, своє особливе становище серед вищих церковних служителiв
Володимир Гундяєв (справжнє iм’я теперiшнього патрiарха) i заслужив
завдяки органiзацiї бiзнесової дiяльностi ВЗЦЗ. Ще б пак! Розграбованiй i понiвечинiй радянською владою Церквi грошi тодi були вкрай потрiбнi. I Кирило, як нiхто iнший, знав, де їх узяти.

Автор скандального журналiстського розслiдування викрив митрополита Кирила у куруваннi заробляння грошей не зовсiм «благими» способами — масштабною контрабандою i торгiвлею шкiдливим для здоров’я людей товаром.

Офiцiйна версiя РПЦ така: на початку 90-х митрополит Кирило звернувся до нiмецьких пiдприємцiв iз проханням надати Церквi гуманiтарну допомогу. I тi нiбито швиденько погодилися «подарувати» РПЦ товари, якi не могли реалiзувати в Європi. Натомiсть Церква на чолi з Патрiархом Алексiєм II домовилася з президентом Борисом Єльциним, щоби цi «пожертви» завозилися до Росiї без мита. Держава видiлила Церквi квоти, i таким чином священнослужителi здобули можливiсть продавати гуманiтарну допомогу на територiї Росiї та отримувати непоганий дохiд для
розбудови Церкви.

Натомiсть ще «занадто» вiльна на той час росiйська преса писала iнакше. Безмитне ввезення Церквою продукцiї i продаж на територiї Росiї — це цiлком продуманий бiзнес.

Сукупний оборот контрабанди, що був реалiзований через церковнi схеми впродовж десяти років, за пiдрахунками, перевищив 8 мiльярдiв доларiв. Отака гуманiтарочка!

«Експрес» зателефонував безпосередньо авторовi розслiдування 13-рiчної давностi. I дивина! Сам Сергiй Бичков уже не хоче коментувати подiї тих лiт. Ось наш дiалог:

— Я дав собi обiтницю бiльше не обговорювати публiчно персону Патрiарха Кирила. Усе, що хотiв i мiг сказати щодо цiєї теми, я висловив протягом останнього десятирiччя своєї роботи

— Якiсь факти, котрi свiдчать, що ваше розслiдування помилкове, за цей час з’явились?

— Нiяких грунтовних спростувань своїх слiв я так i не почув, але говорити про це бiльше не готовий.

Ймовiрно, Патрiарха нинi критикувати в Росiї вже не так легко, як колись митрополита.

Приголомшливi цифри

Про те, що журналiст писав правду, недвозначно засвiдчило й скликання того ж 1997 року (вiдразу пiсля виходу статей) Архиєрейського собору, присвяченого «тютюновому» питанню. Митрополитовi Кирилу довелося викручуватися i заявляти, нiбито гуманiтарнi сигарети час вiд часу без вiдома отримувачiв потрапляли разом з якимись моторами вiд холодильникiв, склопакетами. Як свiдчить запис у журналi «Православна Москва» за березень 1997 року, митрополит заявив, що його вiддiл мав два варiанти: або повертати їх  i платити за пересилання грошi, яких i так не було, або продавати. Частину залучених коштiв, стверджував, спрямували до центрального церковного бюджету, а частину вiддали на загальноцерковнi потреби. Дивно, але митрополит так i не згадав про третiй варiант: не нищити здоров’я пастви й утилiзувати зiлля, котре стiлькох людей звело зi свiту через онкологiю та хвороби серцево-судинної системи.

Та i як десятки тисяч пачок могли бути «випадковими»? Тiльки вiд отруювання населення Росiї махоркою — продажу «гуманiтарного» тютюну — у 1995 роцi Вiддiл зовнiшнiх церковних зносин одержав 75 мiльйонiв
доларiв! Про це у своїй працi «Iсторичний шлях православного талiбанства» 2002 року писав ще один дослiдник комерцiйної дiяльностi РПЦ — священик, правозахисник i полiтичний дiяч отець Глiб Якунiн.

Його аналiз офiцiйних документiв держави та Церкви шокує: загалом тютюн становив 42% так званої гуманiтарної допомоги. Всеросiйська надзвичайна комiсiя, пiдрахувавши втрати країни вiд митних пiльг РПЦ за 1994 — 1996 роки, дiйшла висновку, що вони становили майже 33 трильйони рублiв! 18 липня 1996 року влада скасувала тi пiльги, однак іже 12 вересня 1996-го уряд РФ дорученням № ВЧ-П2-3/1286 повернув їх бiзнесменам вiд Росiйської Православної Церкви.

Допомагали, скажiмо, колишнi агенти КДБ. Наприклад, один з радникiв
керiвника ВЗЦЗ, так званий профессор богослов’я Валерiй Лебедєв — у минулому генерал-майор, заступник голови КДБ Володимира Крючкова,
звiльнений з органiв 1991 року. А сестра Володимира Гундяєва, Лiдiя Леонова стала засновницею i власницею близько 300 тютюнових структур!

Гуманiтарка чи контрабанда?

До речi, сигарети поставляла не якась незрозумiла фiрма з «випадковими» залишками на складах саме такої продукцiї (у чому Кирило намагався переконати Архиєрейський собор), а один з гiгантiв свiтової тютюнової промисловостi — компанiя «Фiлiп Моррiс Продактс Iнк.».  Митнi документи тих рокiв свiдчать, що Церквi надходили сигарети найрiзноманiтнiших марок. Йшли вони зi Швейцарiї, з мiста Базеля, Гютерштрассе, 133. На iнших митних документах читаємо: «Виробник: RJR Tobacco (США). Продавець: ВЗЦЗ Московської патрiархiї». Навiть вказана адреса великогуртового сигаретного складу: «м. Москва, Данилiвський вал, 22, Данилiв монастир».

А ось ще кiлька цифр у митних документах: «Штаб гуманiтарної допомоги Росiйської Православної Церкви при Вiддiлi зовнiшнiх церковних зносин Московської патрiархiї зобов’язується здiйснити фактичне увезення до Росiйської Федерацiї товарiв, що пiдлягають маркуванню, вiдповiдно до митного режиму випуску до вiльного обiгу тютюнових виробiв, у кiлькостi 96.591.000 пачок сигарет, помiстити їх на АТЗТ «Павелецька» … гарантiйне зобов’язання ВЗЦЗ МП на суму 15.840.924 екю«.

Алмази i банки — «парафiя» ВЗЦЗ

Важко повiрити, чи не так? Як могла Церква провадити такi оборудки, ще й торгуючи тютюновою отрутою, яка непомiтно «вбивала» людей? Iз цим запитанням «Експрес» звернувся до отця Глiба Якунiна, але (о диво!) тепер i вiд нього ми не почули колишнього категоричного засудження минулого РПЦ, пов’язаного з iм’ям Патрiарха Кирила.

— Патрiарх робив помилки, — сказав нам отець Глiб, — однак нинi вiн
виправляється, намагається реформувати Православну Церкву.

Збереглися свiдчення й про iншi бiзнес-проекти вiддiлу, який очолював
митрополит Кирило.

Продаж сигарет та iншої «гуманiтарної допомоги», зокрема вина, давав колосальнi прибутки, отож постало питання: де зберiгати грошi? Тому 30 червня 1993 ВЗЦЗ РПЦ за пiдтримки Смоленської i Калiнiнградської єпархiї, Калузької i Борiвської єпархiї, Костромської єпархiї i Всецерковного православного молодiжного руху створили Акцiонерний комерцiйний банк сприяння благодiйностi та духовному розвитку Вiтчизни «Пересвiт».

А проте жоден з-понад 140 єпархiальних архиєреїв не пiдтвердив, що ВЗЦЗ скеровував якi-небудь кошти на вiдновлення зруйнованих храмiв i
монастирiв!

Зате, як подейкували «злi» язики, митрополит Кирило у тi часи дiстав у користування два лiтаки. Один, невеликий — для польотiв у Смоленськ i Калiнiнград, а другий — для польотiв за кордон.

Цiлеспрямованi заняття бiзнесом здобули й iдеологiчне обгрунтування. Митрополит Кирило в одному з iнтерв’ю тих часiв зiзнався «Лiтературнiй газетi»: «… а як, власне, виживати Церкві в Росiї часiв реформ? Варiантiв тiльки два: або у своїй господарськiй дiяльностi Церква повинна стати повноправним суб’єктом ринкової економiки, або їй належить вiдiйти в економiчну резервацiю i приректи себе там на тихе згасання».

Один з найприбутковiших бiзнесiв митрополита Кирила у 90-тi роки —
спiльна дiяльнiсть ВЗЦЗ iз АТЗТ «АРТГЕММА». 17 грудня 1993 вони уклали договiр про створення нового пiдприємства, що спецiалiзувалося на обробцi й продажу дiамантiв. Для налагодження дiяльностi товариству стали у пригодi потужнi особистi зв’язки митрополита Кирила в урядi й на митницi.

Про це недвозначно свiдчив текст додаткової угоди: «… органiзувати
видiлення Товариству державних квот на вищеназванi дорогоцiннi метали та каменi (в тому числi ограненi алмази)
, органiзувати отримання Товариством пiд видiленi квоти необхiдної кiлькостi дорогоцiнних металiв i каменiв (у тому числi огранених дiамантiв)
з вiдтермiнуванням їх викупу на строк, що передбачений чинними правовими актами, органiзувати надання Товариству сталих квот i отримання пiд них необхiдної сировини, постiйно iнформувати суспiльство про хiд виконання зобов’язань Вiддiлу церкви»
.

У договорi застережено й розподiл прибутку: «Товариство — 65%,
дослiдницький iнститут — 20%, ВЗЦЗ — 15%». Як з’ясувалось пiзнiше з
дослiджень того ж Якунiна, тiльки за 1994 рiк «АРТГЕММА» завдяки
клопотанням митрополита Кирила отримала з «Роскомдрагмету» алмазiв на 6 мiльйонiв доларiв!

«Росiйська Православна Церква нiколи не цуралася «золотого теляти», — визнає отець Глiб Якунiн. — Своєрiдними «бiзнесами» РПЦ займається й нинi, хоч уже не так масштабно, як у 90-тi. Чи можна у цьому звинувачувати Патрiарха Кирила? Я б не став, оскiльки його зв’язки з владою i комерцiйна дiяльнiсть допомогли витягти РПЦ iз занепаду.

Активну спiвпрацю Церкви з владою спостерiгаємо й сьогоднi. Але тепер це нiкому не шкодить: он i Володимир Путiн з Дмитром Медведєвим стали з повагою ставитися до Церкви. Нинi вiд священнослужителiв нiхто не вимагає спiвпрацювати з КДБ, як це було колись, писати доносiв… То що тут поганого?»

Вочевидь, дипломатичний талант Кирила та грошi, завдяки яким вiн може
носити годинник «Брiджит» за 30 тисяч доларiв, багато змiнили. Обирали нового Патрiарха у 2008-му вже не на Помiсному Соборi, як попередника, а на Архиєрейському. Тобто без участi простих священникiв i мирян — так незадовго до того змiнили правила явно пiд цього безальтернативного «наступника».

Критикувати Святiйшого, як бачимо, у РФ тепер не модно. Тим часом,
колишнiй спiвробiтник КДБ агент «Михайлов« (про що колись писав сам же Якунiн), а тепер Патрiарх Московський i всiє Русi їздить броньованим «лексусом», працює у вкритих позолотою кабiнетах й
повчає «народ Святой Русi» у рiзних країнах, що орiєнтуватися на
Христа вiрянам мало, треба — ще й на Москву.
Та чи справдi вiрить
«тютюновий» Патрiарх, що й на небi повiрять у чистоту його правди?

Олександра ТАМКОВА, Експрес

Очень рослый малорос


Янукович — очень рослый малорос


Увидев рядом Медведева и Януковича, невольно призадумаешься: кто из них великоросс, а кто малоросс…

Янукович уверен, что пришел к власти пожизненно. Теперь у Украины одна надежда – на венки.

Разговаривают два политолога:
— А после падения на голову Януковича венка не поменяется вектор развития Украины?
— Скорее поменяется вектор развития Януковича.

Некоторым людям Бог посылает испытания, но над Януковичем он просто насмехается.

Янукович в Луганске обручил молодоженов. И всё бы хорошо, если бы не пропавшие куда-то после бракосочетания обручальные кольца.

Янукович в Китай собирается. Теперь Герман ломает голову, как его убедить не цитировать Конфуция и не кланяться Великой китайской стене.

 

 

ICQ під контролем ФСБ ?

 

Після ЖЖ (Livejournal.com), Київстару — ФСБ буде контролювати й відслідковувати й Аську.

 

Российский инвестиционный фонд Digital Sky Technologies (DST) только что объявил о приобретении системы обмена мгновенными сообщениями ICQ. Напомним: американская веб-корпорация AOL выставила «Аську» на продажу в ноябре прошлого года, оценив активы интернет-пейджера в $300 млн.

Претендентами на пионерский сервис обмена сообщениями, помимо упомянутого инвестфонда, были холдинг «Профмедиа» и китайская телеком-компания Tencent.

По условиям заключенного с AOL соглашения, фонд DST заплатит за «Аську» $187,5 млн.

«Приобретение ICQ — стратегический шаг в развитии нашего бизнеса в России и Восточной Европе. Многолетняя история бренда ICQ и значительная база лояльных пользователей — это отличная возможность для усиления позиций в регионе», — заметил директор DST Юрий Мильнер, комментируя сделку.

Интернет-пейджер ICQ был создан более 13 лет назад: в ноябре 1996 года небольшая израильская фирма Mirabilis представила первую бета-версию программы, позволяющей веб-пользователям общаться друг с другом напрямую. В июне 1998-го Mirabilis была преобразована в ICQ Inc. и стала частью AOL.

Сервис особенно популярен в России, на Украине, в Германии и Израиле; по приблизительным оценкам, «Аськой» активно пользуются около 15 млн. человек.

 

Джерело:


Аватар (українська версія)


На мирне українське село, під яким «Газпром» раптово знаходить поклади російської нафти, вирішили напасти кляті москалі. З цією метою, під виглядом щирого українця Непийводи — до мальовничого українського села закинуто кадрового співробітника НКВС Петра Семёнова. Пётр Семёнов закінчив відповідну спеціалізовану школу у Москві, проходив стажування в Афганістані, Нікарагуа та інших країнах Африки. 

Проблукавши кілька тижнів серед мальонивчих карпатських лісів, Пётр Семёнов зустрів дочку сотника УПА Лесю. Леся врятувала Петра Семёнова від зграї хижих кроле-кротів, які нічого не бачать, але якщо намацають, то буде горе.  Леся приводить Петра Семёнова до села і знайомить його зі своїм татом, мамою, трьома сестрами, чотирма братами, нареченим Макаром та з рештою мешканців.

Пётр Семёнов входить у довіру до мешканців мальовничного українського села та починає збирати дані: де сільрада, де портрет Івана Франка, Тараса Шевченка, до якої церкви ходять у селі, як звати священика, чи смачне сало, чи правильна горілка, скільки гектарів землі відведено під бурячки, помідорчки, картоплю, і намагаєтья зрозуміти, чому дід Панас щодня поливає на городі огірки  машинним маслом. Пётр Семёнов починає вивчати солов’їну українську мову. Леся вчить його правильно вимовляти «смерть москалям», «слава Україні», «паляниця», «хочу ще», «будьмо!».

Лесі простіше спілкуватися с Петром, бо вона свого часу ходила до школу із вивчення російської мови, яку відкрив РУсский Культурный Центр. Викладала у школі Светлана Прокофьевна Селёдкина. Не зважаючи на те, що вона працювала по офіційній лійнії, Светлана Прокофьевна закохалась в українську кульутру. Вона призвичаїлась до класики української літератури: вивчила «Заповіт Шевченка», «Лиса Микиту» Франка, «Хіба ревуть воли як ясла повні» Панас Мирного. Вона могла до бекінечності цитувати «Енеїду» Котляревського, «Лісову Пісню» Лесі Українки та «Гамлета» Леся Поддерв’янського. Це була, безперечно культурна, високоосвічена людина. Дарма, що москаль.  

Леся допомогає Петру Семёнову правильно заповнити папери на отримання паспорту громадянина України. Макар, наречений Лесі, дуже Петра не любить, але пам’ятаючи слова класика «гарний москаль — мертвий москаль» чекає, коли настане чорна смуга у стосунках між Лесею та Петром, аби швидко повісити Петра на отій смереці, що перед сільрадою, одружитися на Лесі, і стати Головнокомандуючим упівців.

Нарешті, після важкої тримісячної роботи, Пётр Семёнов розуміє, що у нього достатньо інформації, і її треба терміново передати власноруч до офісу «Газпрому». У ніч перед від’їздом до хворої мами, Леся веде Петю до священої української вишні, під якою можна пізнати українських дзен. За чутками, саме тут було написано пісню «Гей, лента за лентою набої подавай», віднайдено рецепт українського первака, після якого штафєту ніхто не в стані зігнути та видано перші документи тим, хто поїхав до Європи та Америки на заробітки. Саме під цією вишнею відбулося шалене українське кохання, яке Пётр охарактеризував у своєму докладі «близостью».

На превеликий жаль україньку вишню підступно переїхав москальський бульдозер, який тарував дорогу серед мальовничих карпатських гір, порушуючи тисячолітній український порядок. Пётр, як справжній мужчина, мусів припинити нахабне згвалтування бульдозером незайманої української землі.

Повернувшись до офісу «Газпрому» Петра Семёнова заарештовують за зраду. Йому надається можливість спокутувати свою провину шляхом депортації мальовничого українського села до гарних просторів Казахстану чи Сибіру. Пётр прибігає до упівців і пояснює, що на тих очікує, якщо вони не покинуть село. Його називають брехуном і вирішують покарати на горло. Раптово прямо з-за гір з’являються літаки без опізнавальних знаків і завдають ракетно-бомбових ударів по мальовничому українському селу, знищуючи його впень.

Заарештований вдруге Пётр Семёнов, цього разу за співробітництво з українськими буржуазними націоналістами, тікає зі слідчого ізолятора НКВС у гори. Там, на полонині він знову вступає до лав УПА і передає страшну інформацію: «кляті москалі збираються знищити того самого дуба, під яким Пилип Орлик писав Першу Конституцію, а до нього Данило Галицький вирішив заснувати Львів, а до цього Володимир, до того як стати Великим, пізнавав усю сутність українскього буття, а перед ним проходив Апостол Андрій, прямуючи на Дніпровські Схили, а перед тим Марія сказала Йосипові, що народить Спасителя, а перед тим Адам із Євою жили, поки клятий змій Москаль не дав їм яблуко із забороненого дерева, бодай-ті-падлюки-

повиздихували…»

Громада вирішила підтримати нового Головнокомандуючого і відправляє парламентарів до усіх областей країни із закликом «Ні російській як другій державній!»..

«Газпром» надсилає сумнозвісну 58 Армію для приборкання непокорних українців. Першою жертвою стає вчителька російської мови та літератури Светлана Прокофьевна Селёдкина: чекістська куля несправделиво обриває її життя. Лежачи під тим самим Дубом, вона просить у Лесі записати її українкою та прийняти до лав УПА. Коли Леся це робить, Светлана Прокофьевна просить позбавити її негайно українського громадянства, записати зрадницею української національної ідеї: «одним москалем стане менше», — ледь-ледь вимовляє щира українська патріотка росіянка Селёдкина. Пётр Семёнов рве паспорт громадянина України на очах у помираючої Светлана Прокофьевны. Вона лиш щасливо посміхається.

Під час кровопролитної сутички у мальовничих горах гине наречений Лесі Макар: він кидає бартку у якогось сержанта 58 Армії, але той, ненароком зачіпляє трембіту, якою Макар кликав гуцулів, унаслідок чого Макар стрімоголов летить до прірви. Його посмертно нагороджено медаллю»За вільну Україну від Кавказу до Берліну». Сама Леся ледь не гине від рук московських загарбників. І ось, коли перемога, здавалося б, на боці москалів, трапляється те, чого вони ніяк не очікували — випадок. Мудрий український нарід у нерівній боротьбі перемагає мокалів, після чого саджає їх на потяги разом із комуняками, злочинною кучмівською бандою, та відправляє назад до Москви.

Усвідомивши себе щирим українцем, Пётр Семёнов отримує паспорт громадянина України, відхрещується від Русской Православной Церкви та переходить до Української Греко-Католицької церкви. Пётр Семёнов стає Іваном Петренко і йдуть титри.


«Пікетуємо кацапського чєкіста — 27 липня”

Знайшов цікаве повідомлення. Вирішив поділитися. Далі цитую:

«27 липня — пікетуємо кацапського чєкіста”

«Як повідомили у Прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода» 27 липня 2009 року о 16-00 Всеукраїнське об’єднання «Свобода» спільно з іншими патріотичними організаціями проведе пікетування візиту Патріарха МПЦ Кіріла. Акція відбудеться біля головної брами Києво-Печерської Лаври (вул. Івана Мазепи). Як закликають організатори : “Українці збираються о 9-й ранку біля Українського дому на Європейскій площі. Хто має час і натхнення — приходьте і туди.”

Ми ж свою чергу, не в даючись у критичний аналіз даний подій, маємо обов’язком нагадати усім учасникам дійства про важливість дотримання християнських моральних норм, та чинного законодавства нашої держави під час проведення подібних акцій.

Побачів тут