Ференц Ліст (угор. Liszt Ferenc) — «Мазепа«

Liszt — Mazeppa, Symphonic Poem

Ім’я Івана Мазепи широко відоме у світовій культурі завдяки світовим майстрам мистецтва, літератури та музики 18-го та наступних століть. На Заході склався образ Мазепи як легендарної, майже казкової постаті романтичного коханця та пристрасного борця за свободу та батьківщину. Віктор Гюго склав на його честь поему, яка вплинула на багатьох європейських літераторів. Вольтер присвятив Мазепі значну частину свого есе “Карл ХІІ”, а лорд Байрон написав фантастичну поему, в якій ідеалізував Мазепу як романтичного героя, порівнюючи його з Прометеєм. Ця поема надихнула на написання творів Делакруа, Буланже, Жеріко та інших всесвітньовідомих творців. Також у Польщі багато літературних та художніх творів присвячувались Мазепі. Ференц Ліст використав тему життя Мазепи у симфонічній поемі, а Петро Ілліч Чайковський створив оперу “Мазепа” на основі поеми Пушкіна “Полтава”. В цілому, понад 20 музичних творів композиторів усього світу присвячені образу Мазепи.

Всього, протягом свого життя Ференц Ліст написав шість творів, присвячених Мазепі: перший етюд для фортепьяно 1827 р.; Трансцендентальний етюд ч. 4 «Мазепа» 1838 р., (присвячений В. Гюго); Трансцендентальний етюд ч. 4 «Мазепа» 1840 р. (змінена версія твору 1838 р.); Симфонічна поема «Мазепа» 1851 р.; «Мазепа» для двох фортепьяно 1855 р. та для фортепьяно на чотири руки 1874 р. (Див.: Савицький Р. Натхненні образом Мазепи // Музика. — 1993. — № 1. — С.27).

Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві (на сцені Актової зали Червоного корпусу Київського університету), Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою триватиме протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятить усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронівцях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п’єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які увійшли до створеного у 1847—1848 роках циклу «Колоски Воронівець».