Биківня — злочин СССР

 

Служба безпеки України на даний момент встановила прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні, про що знайдено документальні архівні підтвердження.

Загальна кількість похованих у Биківні жертв радянської влади оцінюється у 100 — 150 тисяч. Пошук триває.

У 1936 році тут було створено спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВД, а вже 20 березня 1937 р. Президією Київської міської ради о 2-й годині ночі було прийнято таємну постанову про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб. Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судів та позасудових органів. Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Уже документально доведено, що Биківня стала останнім притулком для тисяч жертв, серед яких фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту М. Бойчук, письменник Я. Савченко, поети М. Семенко й М. Скуба, художник, член Президії Академії наук УРСР, директор інституту економіки О. Асаткін.

Тут поховані письменники Вероніка Черняхівська-Ганжа, брат Остапа Вишні письменник Василь Чечвянський, скульптор Іван Падалка, академіки Євген Оппоков, Володимир Юринець, директор Київського медичного інституту Сергій Сапронов, викладачі кафедри української мови і літератури Київського педагогічного інституту професор Олексій Синявський та доцент Олексій Бондаренко, ієрархи Української Автокефальної Православної Церкви Кость Матюшенко та Володимир Самборовський, священик, професор Київської духовної академії, вчений із світовим іменем Олександр Глаголев.

Служба безпеки України розсекречує та оприлюднює для широкого загалу документи  про інші місця по всій Україні, де системно і цілеспрямовано знищували учасників визвольного руху та неугодних комуністичній владі. Як свідчать архівні документи, за тоталітарного режиму ці місця свідомо і ретельно маскували, імена жертв засекречували, виконавців репресій, аби приховати масштаби злочинів, часто знищували “в наступній партії”. 

Сьогодні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937–1941рр. зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах. Биківнянський архіпелаг розкинувся по всій Україні.

“Ці місця ретельно приховували: там зводили режимні об’єкти КГБ, розгортали будівельні майданчики, на глибині 2,5м поховання заливали бетоном або ж місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували дерева. У Харкові таке місце охоронялося і значилося як поховання німецьких дезертирів та хворих на інфекційні хвороби (тиф), щоб люди боялися навіть наближатися туди”, – розповів Василь Даниленко.

“Для встановлення справжніх масштабів репресій необхідно, крім документів ГДА СБУ, розсекретити й оприлюднити також матеріали роботи кількох урядових комісій та слідчої групи прокуратури УРСР, які займалися розслідування Биківнянської трагедії в 70-80-ті роки минулого століття”, – вважає старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, к.і.н.  Олег Бажан.

Сьогодні Биківня стала символом тоталітарного режиму для мільонів українців. Розкриття усієї правди про цю трагедію стане ще однією важливою віхою з тих, які дозволять в повній мірі усвідомити глибину жахливої суті комуністичного тоталітаризму СРСР.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*