Перший закордонний візит 16-ий Патріарх Московський здійснить в Україну
Першу після свого обрання пастирську поїздку Предстоятель Російської Православної Церкви (РПЦ) Патріарх Кирил здійснив до Смоленська. Саме там Московський Патріарх заявив, що першу закордонну поїздку хотів би здійснити в Україну.
“Я хотел бы посетить мать городов русских — Киев, нашу древнюю столицу и центр русского православия”, — сказал патриарх.
“С помощью Божьей я буду продолжать все то, что я делал ранее, — путешествовать, молиться с людьми, служить, проповедовать, общаться”, — сказал патриарх Кирилл и при этом заверил, что Церковь будет говорить с народом на "понятном языке".
P.S. Естественно — "общепонятный язык" это русский. А говорить он будет о том, что пора бы Матери городов Руських вернуться к старшему (младшему) брату в прислужники.
………………………………………………………………………………………………………….
Всі європейські (отже й Українська) церкви ніколи не визнавали зверхності держави над собою. Іноді церква була зверхницею держави (католицька, кальвінська). Жодна церква у світі, крім московської та турецької (магометанської), не були ніколи під владою держави. Турецька стала 1921 р. вільною, незалежною від держави. Лише одна московська як була, так і лишилася досі рабинею і служкою держави.
„Наша московська церква віддала себе беззастережно на послугу державі, щоб мати від держави запоруку свого існування і пільг. Вказані в державних карних законах способи примусу та насильства – це властиво єдина зброя, якою наша церква бореться з відступниками та іншою вірою. Крихка і сумнівна єдність нашої церкви тримається лише насильством і фальшем, що їх наша держава не лише визнає, а й сама робить. Наприклад, підробляє документи вигаданого церковного Собору, або переклади документів Вселенських Соборів. Уся оборонна і наступальна діяльність нашої церкви – це суцільне шахрайство, фальш і брехня, що чиняться безкарно, під захистом державної цензури, яка дуже пильнує, щоб хтось не відкрив тих шахрайств… Наша московська церква визнає саму засаду зверхності держави над Церквою і потребу державного керування церквою. Ця засада і записана в державних і церковних законах". — В. Соловйов. „Россия и Вселенская Церковь"; V. Solovieff. „La Russia et l'Eglise Universelle".
У ХХ ст. московський митрополит Ніколай наказав світити лампадки перед образом Й. Сталіна, як перед іконою. Наказав, бо ж „царь богоподобен есть".
Звичайний промисловий робітник, 30-річний комуніст, безбожник Ніколай Ротов раптово став 1960 р. фактичним московським патріархом (офіційно – митрополитом). Закордонні росіяни кажуть, що у тому нема нічого дивного, бо ж комуністичний бозбожницький уряд зробив його митрополитом.
„Начальніце" ж, тобто уряд монархічний до 1917 року і уряд соціалістичний по 1917 році, наказали церкві бути таємною державною поліціанткою, і московські патріархи, митрополити, єпископи веліли священикам виказувати поліції таємну сповідь своїх парохіян. А за законами церкви сповідь є святим таїнством, і тому церква знімає священицький сан, якщо священик порушив таїну сповіді, хоч би злочин був найжахливіший, і злочинець небезпечний суспільству. Отже, московські єпископи свідомо порушили святі канони, свідомо наказували священикам виявляти поліції таємницю сповіді. Так низько не падала жодна церква в світі.
Нема нічого дивного, що коли відроджувалася в 1920-х роках Українська Національна (Автокефальна) Церква, то ВСІ – без єдиного винятку – московські єпископи та священики в Україні самі охоче пішли на службу в ЧК (таємна поліція), щоб нищити „изменников-сепаратистов". Вони більше за будь-кого допомогли московській поліції (ЧК) вигубити всіх єпископів та священиків УАПЦ.
Так само нищили 1946 р. Українську Греко-Католицьку Церкву (вона мала в 1939 р. 3800 тисяч парафіян у 2226 парафіях і 2275 священиків). Власне „демократический" патріарх Алексій лише докінчив 1946 р. те, чого не встиг зробити 1915 р. монархічний „патріарх" (обер-прокурор Св. Синоду) К. Побєдоносцев.
Якщо за монархічної було в Україні дві Богословські Академії (у Києві і Львові) та 9 богословських середніх шкіл (семінарій), то тепер нема жодної академії і лише дві семінарії (в Московщині є дві богословські академії і чимало середніх богословських шкіл), і то в маленькому Луцьку та в інтернаціональній Одесі (раніш їх там не було). Боїться Московщина Києва.
Московська церква боронила московську імперію від революціонерів до 1917 р. і боронить після 1917. Московський патріарх Сергій Староградський уклав 1929 р. угоду з урядом СРСР, якою підтвердив стару зверхність уряду над церквою і якою зобов'язався служити владі СРСР, бо вона – як він проголосив у своєму „послании" – від Бога походить. Уряд відновив Св. Синод, нічого не змінивши в його устрої, крім назви, перезвавши на „Совет по делам Русской Церкви", що фактично і правно є міністерством (міністр Г. Карпов – комуніст). Єпископи та священики одержують від уряду сталу платню; єпископ – таку, як генерал.
Джерело