Жуль Верн: Це і є гирло Дунаю

Багато творів класиків світової літератури, які прямо чи опосередковано стосуються України, на жаль, досі не тільки не перекладені українською мовою, але й про них мало хто знає взагалі.

І якщо поеми Джорджа Байрона або Віктора Гюґо «Мазепа», ще якось відомі (хоча й не дуже), то такі історичні твори видатного французького мислителя Вольтера, як «History of Charles XII» та «History of the Russian Empire Under Peter the Great», в яких цілі глави присвячені історії Україні, ще чекають свого перекладу та друку. Тим більше, ще Ілько Борщак писав, що Вольтер був знайомий з Григором Орликом, який передав Вольтеру деякі архівні матеріали свого батька для підготовки праці «Історія Карла XII».

Але цикл публікацій, які зараз започатковуються, будуть присвячені іншому всесвітньо відомому французькому письменнику Жулю Верну. Автор понад 70 романів, за даними ЮНЕСКО, за кількістю перекладів мовами народів світу його книги займають третє місце (після книг студії Уолта Діснея та Агати Крісті).

Є в творчості Жуля Верна й твори, які безпосередньо пов’язані з територією України. Так в романі «Упертюх Керабан» («Kéraban-le-têtu») розповідається про турецького купця Керабана, який впертий настільки, що відмовляється платити мито за перетин Босфорської протоки, а тому вирішує добратися, зі своїм племінником Ахметом, на азійський берег Константинополя-Стамбула, подорожуючи навколо Чорного моря.

Під час цих мандрів герої побувають в Одесі, Миколаєві, Криму, Керчі, Тамані, Кубані… Все це супроводжується цікавими та неординарними описами місцевості та людей, на які Жуль Верн був великим майстром.

Нажаль, за переклад роману «Керабан Упертий» не брались ні українські радянські, ні діяспорні, ні сучасні видавці.

Тому, пропоную, поки, спроби хоч якогось перекладу найбільш цікавих уривків з тих глав книги, де йдеться про Україну.

 

Жуль Верн — «Упертюх Керабан»

Глaвa шостa, в якій мандрівники починають відчувати деякі труднощі, особливо в дельті Дунaю.
Уривки.

…. Зa браком місця для ночівлі в цій напівдикій країні, ніч з 20 нa 21 серпня вони провели в поштовій кaреті. Тільки до наступного ранку останні відроги Бaлкaн (так aвтор називає Родопи — гори на сході Балканського півострова в Болгарії) були пройдені й мандрівники опинилися зa румунським кордоном, нa території з найзручнішими дорогaми в Добруджі.

Цей край представляв собою майже острів, утворений широкою петлею Дунaю. Повернувши спочатку нa північ до Гaлaцу, річка звертає звідти знову нa схід до Чорного моря, в яке впaдaє через кілька рукавів. Якась подоба перешийкa, що з’єднує цей «острів» з Бaлкaнським півостровом, обмежується тією чaстиною провінції, що розташована між Чернaводою і Кустендже (нині Констанца), де прокладена невелика залізнична гілка довжиною не більше 15-16 льє. Але нa південному відрізку залізничної колії місцевість, з топогрaфічної точки зору, дуже схожa нa ту, яку мандрівник бачить нa півночі. І можна стверджувати, що рівнини Добруджі зaрождaются від останніх відрогів Бaлкaн.

«Добрa земля» — тaк турки нaзивaют ці терени родючих ґрунтв, де земля належить тому, хто її перший займе. Якщо вонa не була зaселенa, то по ній кочували тaтaри-пaстухі, a лани, розташовані вздовж ріки, обживaли волохи. Оттомaнскaя імперія володіла тут величезною територією, нa якій долини ледь заглиблюються в майже пласку поверхню землі. А численні пагорби простирaются до лісів, що покривaють дельту Дунaю….

Нa наступний день, безперешкодно проїхавши по безлюдній рівнині, мандрівники прибули в Бaбaдaг, але тaк пізно, що зручніше було продовжитиь шлях і вночі. А наступного вечора, до п’ятої години, вони зупинились в Тулче, одному з найбільш значних міст Молдови. У цьому нaселенному пункті було з тридцять — сорок тисяч мешканців, й мешкали черкеси, ногaї, перси, курди, болгaри, румуни, греки, вірмени, турки й євреї.

Пан Керaбaн міг легко знaйти тут цілком пристойний готель. Це він і зробив. Що до Вaн Міттенa, то, з дозволу свого супутника, він отримав можливість відвідати Тулчу, дуже мальовничий aмфітеaтр якої розкинувся нa північному схилі невеликого пагорбу, що піднімався нaд широкою річковою зaводдю — майже нaвпроти міста Ізмaіл.

Нa наступний день, 24 серпня, кaретa перепрaвилaсь через Дунaй, в районі Тулчі та відвaжно просувалась по річковій дельті, що була утворена двома великими рукaвaми — гирлaми. Перше гирло зветься Сулинським, по ньому пливуть пaрові судa; друге — більш північне, проходить Ізмaїл, потім Кілію і ще нижче прямує до Чорного моря, розвітвляючись по дорозі нa п’ять проток. Це і є те, що називається дельтою Дунaю.

Зa Кілією розкинулась Бесaрaбія, якa протягом п’ятнадцяти льє тягнеться нa північний схід і проходить чaстиною чорноморського узбережжя.

Цілком зрозуміло, що питання походження нaзви Дунaй, яке стало причиною багатьох нaучних диспутів, викликало дискусію чисто географічного хaрaктеру й між паном Керaбaном та Вaн Міттеном. Чи знaли цю річку греки часів Гесіодa (VIII-VII вв. до н. е.) під ім’ям Істрос або Гістрос; чи була нaзвa Дaнувіус принесена римськими легіонами і чи був Цезaрь першим, хто ввів її в обіг. Чи прaвдa, що в мові фрaкійців слово «Дунaй» значить «хмарний»; чи походить воно з кельтської, сaнскриту, зендської або грецької; чи був прaв професор Бопп і чи не помилився професор Віндішмaн, коли вони сперечалися про походження цієї назви….

Мапа мандрів «Керабан Упертий» Жуль Верн

National Geographic видаватимуть українською

125 років тому — 27 січня 1888 року — у Вашингтоні було офіційно засноване Національне географічне товариство США (National Geographic Society). Організація, якій судилося стати однією з провідних науково-освітніх інституцій у світі, була започаткована як клуб для елітної групи вчених та заможних людей, зацікавлених у подорожах.

13 січня 1888 року 33 дослідники зібралися обговорити «доцільність організації товариства, що сприяє примноженню та поширенню географічних знань», а вже за два тижні цей задум став реальністю. Першим президентом NGS був обраний Ґардінер Ґрін Габбард. Вже у жовтні 1888 року вийшов друком офіційний орган Товариства — National Geographic Magazine. У квітні 2013 року побачить світ українське видання легендарного журналу.

В квітні 2013 р. стартує українська локалізована версія часопису National Geographic«National Geographic Україна» .

Заступник головного редактора видання Дмитро Губенко привідкрив деякі деталі:
«Для команди NatGeoУкраїна дуже важливо знати, що ми маємо небайдужу аудиторію, яка із нетерпінням чекає на перший номер. Зрозуміло, що всім цікаво, якою буде концепція журналу та ступінь локалізації контенту. Поки що ми плануємо приблизно таке співвідношення американських та українських матеріалів: 75% на 25%. Можливо, у перших номерах буде навіть трохи більше іноземного контенту. Передусім це пов’язано з тим, що NatGeoУкраїна є не абсолютно самостійним виданням, а членом всесвітньої журнальної родини National Geographic, до якої зараз належать 39 видань. Усі вони працюють згідно з брендбуком, а за дотриманням правил пильно стежить National Geographic Society. Матеріали «материнського» — американського — журналу переважають практично в усіх місцевих версіях, при цьому їх вирізняє традиційно висока якість. Але українські матеріали в українській версії NatGeo неодмінно будуть, і їх відсоток поступово зростатиме. З часом запрацює і сайт журналу».

«Друзі, — анонсував також Дмитро Губенко, — в американському NatGeo є рубрика Your Shot, опублікувати своє фото в якій має шанс кожен фотограф-аматор світу (до речі, активно надсилають свої світлини й українці). В українській версії ми теж плануємо запровадити таку рубрику (з поки що умовною назвою «Ваш кадр»), тож запрошуємо всіх надсилати свої вдалі кадри на нашу редакційну пошту (ngm (а) sanomamedia.com.ua). Жодних вимог до фото ми поки не виставляємо, проте будемо більш раді отримати фото саме на українську тематику (розмір доданих файлів не повинен перевищувати 5 мб). Звісно, якщо у вас є геніальна фотографія, зроблена в іншій країні, то висилайте теж. Єдине прохання — намагайтеся брати не кількістю, а якістю :)»

Приємно, що часопис буде виходити українською мовою.

Ціна в 25,- грн. за примірник видається досить доступною.

Останні за часом запуску версії NatGeo у світі:
— перська (листопад 2012 року);
— грузинська, латиська та монгольська (жовтень 2012 року);
— естонська (жовтень 2011 року);
— арабська (жовтень 2010 року);
— литовська (жовтень 2009 року).

Висновки Ради ЄС по Україні

 

Висновки Ради ЄС по Україні


3209-е засідання Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу

Брюссель, 10 грудня 2012 року

Рада ЄС ухвалила такі висновки:

  1. Рада підтверджує прагнення ЄС запровадити політичну асоціацію та економічну інтеграцію з Україною, у контексті Східного партнерства та на основі шанування спільних цінностей, визнаючи європейські прагнення України та вітаючи її європейський вибір. Рада нагадує про результати її дискусій, що відбулися у травні 2012 року, у яких стверджувалося, що швидкість реалізації цього прагнення залежатиме від результатів, досягнутих самою Україною, та оцінюватиметься на основі поступу в трьох сферах: відповідність парламентських виборів 2012 року міжнародним стандартам, а також характер дій, що слідували за виборами; поступ України в розв’язанні питання вибіркового правосуддя та уникнення цих проблем у майбутньому; виконання реформ, що були визначені в спільно погодженому Порядку денному асоціації Україна-ЄС. 
  2. Рада із занепокоєнням відзначає, що парламентські вибори, що відбулися 28 жовтня, продемонстрували змішану картину з кількома недоліками. Вони засвідчили погіршення ситуації у кількох сферах порівняно з тими стандартами, які вже було досягнуто. Очікуючи кінцевих висновків місії ОБСЄ/БДІПЛ, Рада підкреслює важливість повного виконання рекомендацій місії та виправлення засвідчених нею вад. Рада також сподівається, що уряд України виконає, підтримуючи інклюзивний діалог з опозицією, публічні зобов’язання, що їх взяв на себе Прем’єр-міністр України. Зокрема, Рада має надію, що Україна здійснить швидкі кроки до запровадження гідної довіри виборчої системи, заснованої на Виборчому кодексі, та на чітких правилах щодо збалансованого доступу конкурентів на виборах до засобів масової інформації. Рада ЄС прискіпливо слідкуватиме за тим, як розв’язуватиметься ситуація у п’яти одномандатних виборчих округах, де не було встановлено остаточних результатів виборів. 
  3. Рада ЄС підтверджує своє серйозне занепокоєння з приводу політично вмотивованих ув’язнень членів колишнього уряду, що мали місце після судів, які не шанували міжнародних стандартів чесного, прозорого та незалежного процесу. Рада ЄС також шкодує, що в результаті лідерам опозиції не дали можливості висувати свої кандидатури на парламентських виборах. Рада ЄС вітає зусилля, здійснені моніторинговою місією Європейського Парламенту, яку очолили президенти Кокс та Кваснєвський. Рада очікує, що українська влада негайно розв’яже питання політично вмотивованих арештів та зробить подальші кроки для реформування судової системи, аби уникнути повторення наявних проблем. У цьому контексті Рада наголошує на важливості зобов’язання, чітко висловленого українською владою, щодо якнайшвидшого виконання всіх рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендацій Ради Європи стосовно умов утримання ув’язнених осіб та медичної допомоги, яка їм надається. 
  4. Вітаючи те, що в Україні набули чинності Кримінально-процесуальний кодекс і нове законодавство про адвокатуру, а також створено Національний превентивний механізм проти тортур, Рада наголошує на важливості їхньої ефективної імплементації. Відповідно до духу зобов’язань України, взятих у рамках Порядку денного асоціації, Рада ЄС сподівається, що Україна здійснить додаткові кроки у напрямі судової реформи, зокрема через всебічний перегляд – у тісних консультаціях з Радою Європи та Венеціанською Комісією – закону про прокуратуру, Кримінального кодексу, ролі Вищої ради юстиції, законів про судову систему та про статус суддів, а також через реформу органів внутрішніх справ. Рада ЄС вітає намір Європейського Союзу та України розпочати неформальний діалог про судову реформу, аби полегшити поступ України в цих питаннях. 
  5. Рада ЄС нагадує про важливість спільно ухваленого Порядку денного асоціації для підготовки до можливого у майбутньому набуття чинності Угоди про асоціацію та її розділу про Глибоку та всебічну зону вільної торгівлі. Виборча, судова та конституційна реформи, які відбувалися би відповідно до міжнародних стандартів, є невіддільними частинами Порядку денного асоціації та спільно погоджених пріоритетів. Рада ЄС з нетерпінням очікує проведення необхідних реформ для підготовки до запровадження Глибокої та всебічної зони вільної торгівлі. Також потрібно здійснити послідовні зусилля для просування в боротьбі проти корупції, реформи управління державними фінансами, зокрема розширення повноважень Рахункової палати. Рада ЄС закликає Україну здійснити рішучі дії для покращення бізнесового та інвестиційного клімату, який зараз стає дедалі гіршим. У цьому контексті вона вітає наміри Європейського Союзу та України розпочати неформальний діалог з бізнесового клімату. Рада ЄС також наголошує на важливості інклюзивних реформ, що стануть наслідком конструктивних відносин між урядом, парламентською опозицією та громадянським суспільством. 
  6. Рада ЄС запрошує Високого представника Європейського Союзу, а також Європейську Комісію, моніторити ситуацію та інформувати Раду ЄС про досягнутий поступ, зокрема у підготовці до майбутнього саміту Україна-ЄС, до засідання Ради з питань співпраці Україна-ЄС у 2013 році та до Саміту Східного партнерства, що відбудеться у листопаді 2013 року у Вільнюсі. Рада ЄС підтверджує взяте на себе зобов’язання підписати Угоду про асоціацію, зокрема розділ про Глибоку та всебічну зону вільної торгівлі, щойно українська влада продемонструє рішучі дії та відчутний прогрес у трьох сферах, про які йшлося вище, можливо до проведення вільнюського саміту Східного партнерства (листопад 2013 року). Підписання угоди могло би супроводжуватися попереднім застосуванням частин Угоди. 
  7. Відповідно до духу створення Глибокої та всебічної зони вільної торгівлі, Європейський Союз сподівається, що Україна відмовиться від запровадження протекціоністських заходів, зокрема утилізаційного збору на автомобілі, які можуть порушувати зобов’язання України в рамках СОТ. Європейський Союз підтверджує своє прохання до України відкликати її прагнення переглянути свої зобов’язання в рамках СОТ відповідно до статті XXVIII Генеральної угоди про тарифи та торгівлю, адже це прагнення викликає торгівельні занепокоєння та є викликом до цілісності багатосторонньої торгівельної системи. 
  8. Рада ЄС знову підтверджує свою підтримку процесові модернізації України та послідовній роботі ЄС з Україною для досягнення цієї мети. Йдеться, зокрема, про підтримку через двосторонню фінансову допомогу та можливу макрофінансову допомогу з боку ЄС, а також сприяння підтримці з боку міжнародних фінансових інституцій модернізації української газотранспортної системи, відповідно до наявних умов, зокрема Договору про Енергетичну спільноту. 
  9. Рада ЄС також знову підтверджує свою відданість спільній цілі запровадження безвізового режиму в розумному часовому проміжку, якщо виконано умови для забезпечення добре керованої та безпечної мобільності, які викладено в Плані дій з візової лібералізації. Вона також спонукає Україну докласти більших зусиль для досягнення індикаторів першої фази Плану. Рада з нетерпінням чекає на якнайскоріше укладання оновленої Угоди про спрощення оформлення віз. 
  10. ЄС з нетерпінням очікує тісної співпраці та продовження політичного діалогу на всіх рівнях з Україною, зокрема як з майбутньою країною-головою ОБСЄ. Вона очікує, що Україна підтримуватиме та просуватиме всі наявні зобов’язання в рамках ОБСЄ, буде лідером у виконанні рішень, ухвалених на Дублінській міністерській раді, та зміцнюватиме зусилля ОБСЄ з розв’язання конфліктів».
Новини Представництва Європейського Союзу в Україні

Тадас Блінда — борець проти Російської імперії


В український прокат вийшов цікавий фільм про народного месника, литовського «Робін Гуда», борця проти сваволі Російської імперії — Тадаса Блінду.

Фільм «Tadas Blinda. Pradzia» (у нашому перекладі — «Гаряче серце») — пріквел відомого радянського пригодницького фільму про знаменитого народного героя.

1861-й рік, Литва у складі Російської імперії. Політичні інтриги навколо скасування кріпацтва несподівано переростають в селянський бунт у віддаленому литовському селі. Кріпосний Тадас Блінда, сам того небажаючи, опиняється в епіцентрі подій, очоливши загін бунтарів. Разом з тим, Тадас закохується в дочку багатого землевласника. Чи залишиться він на чолі повстання, борючись до кінця проти гнітючого режиму царської Росії? Але тоді йому доведеться зректися любові до дочки свого заклятого ворога…

Тадас Блінда (1846—1877) — литовський народний герой, повстанець, народний месник 19-го століття. Став прообразом для декількох популярних книг, п’єс, фільмів, часто порівнюється з Робін Гудом.

Народився в селі Kinčiuliai, Тельшяйского повіту, в Жемайтії. У віці 20 років успадкував від батька 40 га землі.

Одружився, мав трьох дочок, і став старостою. Є кілька версій, що стало поворотним моментом у його житті, який привів до його майбутньої долі. Одна історія свідчить, що він брав участь у повстанні1863 року, і був засуджений до заслання в Сибір. Інша говорить, що господар тих земель, герцог Огінські (Oginskis), велів пороти йому деяких кріпаків, й розсердився, коли він відмовився це зробити, а потім випоров Блінду батогом.

Коли Блінда повстав і став жити поза законом, він зібрав групу послідовників в густих лісах поблизу Byvainė. Його прихильники стверджували, що він був останній Робін Гуд — він забирав у багатих і роздавав бідним. Його життя та діяльність породила багато народних легенд й переказів, в тому числі й про скарби, які він заховав у лісах.

Обставини його смерті також були предметом суперечок. Загально прийтяна версія, що князь Огінські, нарешті, зміг взяти реванш шляхом організації місцевих органів влади і вбив його. У 1993 році архівіст виявив документи про те, що Блінда був лінчований як конокрад 22 квітня 1877 року і похований у непосвячених кутку кладовища в Luokė. Ніяких слідів цього поховання не було знайдено.

1972 року в Литовський РСР було знято художній фільми «Тадас Блінда».


Країни-переслідувачі християн

 

 

Вже десять років поспіль КНДР очолює перелік країн в яких відбуваються гоніння християн. На другому місці, серед переслідувачів за віру, знаходиться Афганістан, далі йдуть — Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви. При цьому Іран трохи поліпшив свої показники, оскільки 2011 року ця країна перебувала на другому місці. До списку держав, де пригноблюють християн, увійшли й 8 республік з СНД. Також у реєстрі можна побачити дві нові країни, яких не було минулого року: Казахстан і Колумбія.

Як повідомляє «Радіо Ватикан», приблизно 100 мільйонів християн на світі зазнають переслідувань за віру. Найгіршою є ситуація в Північній Кореї, потім йде Афганістан, Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви, Узбекистан, Йємен, Іран. В цих країнах християни або взагалі не мають змоги говорити про свою віру, або мають великі обмеження щодо свободи віросповідання. Про це йдеться в рапорті Міжнародної Організації Допомоги Переслідуваним Християнам «Open Doors», що його було представленно напочатку 2012 року. Слід відмітити, що в першій десятці країн, де спостерігаються найбільші переслідування, знаходяться 9 мусульманських.

Велике представництво, в цьому реєстрі з 50 країн, складають республіки колишнього СРСР. Так, як вже було сказано, на 7 місці чорного списку гонителів християн знаходиться Узбекистан, на 18 — Туркменістан, на 20 — Чечня (як республіка РФ), на 25 — Азербайджан, 34 — Таджикистан, 42 — Білорусь, 45 — Казахстан, 48 — Киргизстан. Таким чином, з 11 республік СНД  до переслідувачів християн відносятся 8. Нагадаємо, що минулого року в списку від «Open Doors» на 50 місці знаходилась вся Росія.

Також, як відзначається у рапорті, минулого року погіршилося становище християн в Пакистані, а також в країнах т.з «арабської весни»: Єгипті, Лівії,  Мароко, Тунісі, Сірії. Погіршилася також ситуація в Судані, в якому, після відокремлення Південного Судану, створюється ісламська держава з законами шаріату. А в Нігерії за віру минулого року загинуло понад 300 християн.

У Північні Кореї, згідно з оцінками експертів, понад 400 тисяч християн живуть в умовах підпілля, а близько 70 тисяч перебувають за гратами. Хоча, за кількістю переслідуваних християн, первенство є в КНР (загальне 21 місце), де приблизно 80 мільйонів вірних не мають змоги вільно відправляти свої обряди.

Рапорт «Open Doors» створюється на основі моніторингу дотримання прав релігійної свободи в різних країнах світу. Крім власних інформацій, організація спирається також й на думки місцевих експертів.


Повний список країн, де переслідують християн тут: http://www.opendoorsusa.org/persecution/country-profiles/

 

Підсумки кінопрокату 2011 в Україні, Польщі, Росії

Підсумки кінопрокату 2011 року в Україні підтвердили сумну реальність про відсутність українського кіно, як явища. Особливо, якщо порівнювати з результами кінопрокату в наших сусідів — Польщі та Росії.

За результатами підрахунків сайту Box Office, десятка найкасовіших фільмів 2011 року в Україні виглядала наступним чином:

1 Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D) $5,268,571
2 Puss in Boots  (Кіт у чоботях) $4,111,835
3 Transformers 3 $4,085,682
4 Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two) . $3,558,720
5 Sluzhebnyy roman — Nashe vremya $2,795,748
6 Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy $2,678,165
7 Cars 2 $2,470,971
8 The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1 $2,423,266
9 Kung Fu Panda 2 $2,286,825
10 Fast Five $2,014,415

На 11 місці йде мульфільм «Rio» з $1,838,484 касових зборів по всіх країні. Взагалі, цього року, 24 фільми зібрали від українських глядачів понад 1 млн. дол. Й серед них немає жодного українського (якщо не враховувати «Служебний роман», який деякі активісти схильні вважати «вітчизняним», хоча, звісно, це не так). Нагадаю, що цього року в українського Оскарівського комітету виникла проблема з висуненням рідного кіно на здобуття престижної премії, оскільки не змогли знайти картину, яка відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів могла б називатися українською.

З 20 топ-фільмів в українському прокаті — чотири були в 2011 році російськими. Якщо порівнювати з підсумками 2010 року, то тоді цей показник був гірший (або кращій — це як подивитись). Тоді в першій двадцатці було три російські фільми.

Що ж до самої Росії та підконтрольних (в сфері кінопрокату) їй територій (
Russia — CIS), то за даними Yearly Box Office, перша десятка 2011 року має такий вигляд:

1 Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D) $63,661,754
2 Puss in Boots $50,296,964
3 Transformers 3 $45,129,718
4 Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two) $36,817,713
5 Kung Fu Panda 2 $31,829,945
6 The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1 $31,818,662
7 Fast Five $29,333,777
8 Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy $26,813,491
9 Rio $24,803,056
10 Cars 2 $19,915,542

Цікаво, що якщо уподобання по голівудським фільмам у нас з росіянами майже співпадають, то щодо російських фільмів, то тут є деякі відмінності.
Навіть натяк на те, що якийсь (доволі посередній) фільм є «українським» призвів до того, що у вітчизняному прокаті він зайняв 5 місце. Тоді як це ж кіно в Росії знаходиться на далекому 26 місці. Що було б, яки в Україні знімались українські фільми — можна лише здогадуватись.

Хоча, слід відмітити, що й самій Росії вітчизняні фільми не дуже популярні. Так, серед двадцяти кращих, їх є тільки три (Висоцький, Йолки 2 та Бій з тінню 3).
Зовсім інша ситуація спостерігається в Польщі. Там вітчизняне кіно не лише знімається, але й користується великою популярністю. І в десятці, й в двадцатці польського кінопрокату майже половина фільмів є польськими.
1 Listy do M. $10,647,485
2 Och, Karol 2 $10,455,379
3 Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides $10,110,633
4 Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two) $8,895,199
5 Bitwa warszawska 1920 $8,121,669
6 The Hangover Part II $7,179,432
7 The King’s Speech $6,164,454
8 The Smurfs $5,950,565
9 Cars 2 $5,698,308
10 Baby sa jakies inne $4,883,118

Також показовим є те, що перше, друге та п’яте місця, з досить непоганим результатом, посідають саме польські фільми.

Різдвяна сентиментальна комедія «Листи до М», що є своєрідним аналогом «Реальної любові» (Love Actually), вийшла в прокат наприкінці листопада, й змогла за місяц впевненно зайняти перше місце з дуже гарним показником — понад 10,5 млн. дол.
Інша польська комедія «Ох, Кароль 2» — про ловеласа, що має наречену, три коханки, й не може відмовити жодній дівчині, також зібрала понад 10 млн., й зайняла друге місце в польському кінопрокаті 2011 року.
Історичний фільм Єжи Гофмана «Варшавська битва 1920» зібрав понад 8 млн. дол. й зайняв почесне п’яте місце, випередивши в Польщі такі фільми, як «Похмілля в Вегасі 2», «Король говорить» та «Тачки 2».

Нагадаємо, що Топ-5 українського кінопрокату 2010 року була наступною:
1 Shrek Forever After $4,007,651
2 Alice in Wonderland (2010) $3,484,583
3 Harry Potter and the Deathly Hallows (Part One) $2,929,841
4 Lyubov v bolshom gorode 2 $2,585,582
5 Tron Legacy $2,205,929

А понад 1 млн. дол., позаминулого року, в Україні зібрало 26 фільмів.

Про Міжнародний союз католицької преси

Міжнародний союз католицької преси

International Catholic Union of the Press

Абревіатура: UCIP (Union Catholique Internationale de la Presse)

Заснований: 1936

Історія
Історія союзу почалася в 1927 році, коли група французьких, німецьких, австрійських та швейцарських журналістів створила Міжнародну організацію католицьких журналістів з метою пропагування журналістики, яка заснована на ґрунтовних цінностях. у 1930 році відбувся перший Всесвітній конгрес католицької преси в Брюсселі, Бельгія, а в 1936 році було засновано Міжнародний союз католицької преси в Римі. Після важких років Другої світової війни асоціація відновила свою діяльність на Всесвітньому конгресі, що відбувся в Римі в 1950 році. Після 1966 року, коли вона взяла собі сьогоднішню назву, UCIP є відкрита для всіх фахівців католиків, які працюють у релігійних та світських засобах масової інформації, і в 1987 році вона заснувала Міжнародну мережу молодих журналістів, до якої належать сьогодні тисячі журналістів віком до 35 років більш ніж у 100 країнах світу. Визнана Святим Престолом як Міжнародна католицька організація, UCIP є членом Конференції міжнародних католицьких організацій. Як неурядова громадська організація вона співпрацює в якості консультативного органу із Ecosoc (ЕКОСОР) і ЮНЕСКО.

Ідентичність
UCIP заохочує, координує і представляє на міжнародному рівні професійну діяльність журналістів-католиків і католицькі федерації або асоціації, які працюють в сфері діяльності засобів масової інформації; вона заохочує і підтримує присутність католиків у різних сферах засобів масової інформації; також вона сприяє розвитку католицької журналістики в кожній країні по цілому світі; вона захищає права на інформацію і свободу думки; вона заохочує деонтологічні дослідження; вона представляє католицьку журналістику в міжнародних урядових і неурядових організаціях. Для досягнення своїх цілей, UCIP прагне, в першу чергу, зберігати вірність вченню Церкви, а також співпрацювати з іншими міжнародними журналістськими організаціями, які проголошують свою приналежність до певної християнської деномінації, або є позаконфесійними.

Організація
Керівними органами UCIP є: Генеральна Асамблея, яка збирається кожні три роки, і складається із представників Федерацій, і представників регіональних або континентальних відділень; Рада, що складається з членів Виконавчого комітету UCIP та Виконавчих комітетів федерацій та представників регіональних або континентальних відділень; Виконавчий комітет, що складається з президента, віце-президента, генерального секретаря, скарбника і президентів федерацій і регіональних або континентальних відділень. у питаннях офіційного католицького віровчення UCIP користується послугами призначеного церковного радника. Членами UCIP є: Федерації (Міжнародні католицькі асоціації журналістів, такі як — Міжнародна федерація католицьких періодичних газет (Dailies), Міжнародна федерація католицьких періодичних видань, Міжнародна федерація католицьких журналістів, Міжнародна федерація католицьких інформаційних агентств, Міжнародна католицька асоціація викладачів та дослідників у сфері інформаційних технологій, Міжнародна федерація видавців), а також регіональні або континентальні відділення, які є офіційними структурами UCIP в Азії, Африці та Латинській Америці.

Членство
UCIP складається з 8 федерацій і 8 регіональних підрозділів (відділень), члени яких знаходяться в 138 країнах: у 39 країнах Африки, у 22 країнах Азії, у 32 країнах Європи, у 7 країнах Близького Сходу, в 11 країнах Північної Америки, у 7 країнах Океанії, і у 20 країнах Південної Америки.

Публікації
UCIP Informations, щоквартальний бюлетень французькою, англійською та іспанською мовами.

Інтернет сторінка: www.ucip.ch

 

Джерело: http://www.laityugcc.org.ua/laity_catholic/articles/international-catholic-union-of-the-press.html

Відбулась 10 Генеральна асамблея МЕСС

На Кіпрі відбулась 10-та Генеральна асамблея Ради Церков Близького Сходу  (MECC). Сімдесят делегатів, які взяли участь у засіданні Ради в місті Пафос обговорили стан та перспективи християнства в регіоні, після революційних подій останніх часів.


Варто відзначити, що до Ради Церков Близького Сходу (Middle East Council of Churches) входять представники чотирьох християнських гілок: православні, католики, лютерани й євангелисти (еvangelical family) та дохалкідонські церкви (Oriental Orthodox family).

У роботі Генеральної Асамблеї взяли участь Блаженніший Патріарх Олександрійський та всієї Африки Феодор ІІ, Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ, Католікос всіх Вірмен Його Святість Арам І, Патріарх Сирійської католицької церкви Антіохії Блаженніший Ігнатій Йосип ІІІ, президент Лютеранської церкви Йорданії та Святої Землі Муніб Юнань, Архієпоскоп Кіпру Блаженніший Хризостом ІІ, інші представники християнських церков з Сирії, Лівану, Ізраїлю та Єгипту. Делегатам асамблеї було також зачитано вітання Святішого Вселенського Патріарха Варфоломія.
Рада наголосила, що, в даний час, церкви покликані відігравати більш активну роль в регіоні, оскільки відбуваються події т.з. «арабською весни», які роблять роль церкви ще більш важливою не тільки в церковній області, але й в соціальній, культурній та політичній.

За словами Патріарха Єрусалимського Феофіла III, Голови Генеральної Асамблеї Ради Церков, християнська присутність у всіх країнах Близького Сходу є одним з тих чиннів, що найбільше відчуває прояви крайнього релігійного фанатизму».

Також було підкреслено, що зараз на Близькому Сході мають місце порушення прав християн в різних державах, які в році, що минає набули масового характеру. Одночасно, звернення Церков закликає всіх до любові, примирення та мирного співіснування», сказав Патріарх Єрусалимський.

В рамках роботи Генеральної Асамблеї Ради Церков Близького Сходу відбувався пошук шляхів більш ефективного захисту прав людини та поваги до свободи віросповідання в регіоні.

Основною метою засідань Ради стало обговорення можливості зміцнення єдності між християнами на Близькому Сході, в дусі Біблійного вислову: «А люди, що увірували, мали серце одне й одну душу» (Діян. 4, 32), який став девізом цієї Генеральна Асамблеї МЕСС.
На 10-й Генеральної асамблеї Ради церков Близького Сходу були обрані керівні органи та затвердженні представники церков у цій організації.

Дохалкедонські церкви заявили про свою єдність



Давні православні церкви підкреслили свою спільність та єдність, й задекларували бажання активізувати співпрацю.
14 листопада у Каїрі відбулась зустріч глав Східних Православних (Дохалкидонських) Церков, на якій була прийнята спільна заява.

У столиці Єгипту спільну нараду провели Його Святість Папа Олександрійський і Патріарх Престолу Святого Марка Шенуда III (Коптська православна церква), Його Святість Патріарх Антиохійський і всього Сходу Мар Ігнатій Закка I (Сирійська православна церква), Його Святість Католикос Святого Престолу Кілікії Вірменської Православної Церкви Патріарх Ефіопської Православної Церкви Абуна Паулос.  
На загальній нараді глав орієнтальних церков також супроводжували їх митрополити, архієпископи та єпископи. 

Приводом для зустрічі стала участь патріархів у святкуванні 40-ї річниці інтронізації Папи Шенуда III. Проте, також глави церков обговорили питання взаємодії з іншими християнськими церквами та їх позиції щодо міжцерковного діалогу. 

Як сказано у підсумковій заяві, православні патріархи з’їхались до Каїру, щоб «помолитися разом і спільно подумати про питання та проблеми, що відносяться до нашої Церкви і Східної православної сім’ї в цілому». Саме ця єдність стала джерелом духовної сили й соціальної дії , яка була присутня в цих Церквах незважаючи на величезні труднощі, якими вони були оточені.

Патріархи також зазначили, що «єдність віри нашої родини (Церков) ґрунтується на апостольської традиції і вченнях перших трьох Вселенських Соборів у Нікеї (325 р.), Константинополі (381 р.) та Ефесі (431 р.). Ми розробили наше богослов’я й канони на основі вчення цих Вселенських Соборів, і прийняв спільну позицію по відношенню до єресі і єретиків». У заяві говориться також що дохалкідонські православні патріархати підтверджують не тільки свою єдність, але й готові спільно протистояти загрозам секуляризму, пропагуванню «матеріалістичної ідеології та різного роду єресями, які можуть поставити під загрозу цілісність, ідентичність та єдність нашої віри».

Глави церков підкреслили необхідність надання нового імпульсу та пожвавлення взаємодії один з одним. Саме завдяки цьому вони сподіваються стати знову активними та впливовими в тих регіонах й країнах, де проживають їх вірні. 

Довідка:
Східні (Орієнтальні) Православні церква або Дохалкидонські церкви є групою християнський церков, які не визнають рішень Халкидонського та всіх наступних Вселенських соборів. Ці церкви є третьою (за чісельністю) гілкою традиційного християнства, після католіцизму та православ’я. 

Хоча ці церкви довгий час вважались «єретиками» та «монофізитами», розкол на Халкідонському соборі 451 р. стався не стільки через богословські, скільки через політичні питання, адже саме тоді Візантійська імперія використовувала церкву для підпорядкування собі сусідніх народів. А копти, сірійці та інші протистояли Константинопольському патріархату через його запопадливість перед владою та обслуговування ідеологічних потреб імперії.

Слід відмітити, що були й теологічні суперечки, які походять ще від духовних праць Олександрійської богословської школи, найбільш знаним представником якої був св. Кирил Олександрійський. 

В данний час й католицька й православні церкви ведуть діалог з дохалкидонськими церквами й підписуються спільні декларації, в яких виражають готовність й бажання досягнення єдності церков.  


Переклав та доопрацював: я
Джерело новини: http://theorthodoxchurch.info

ЛІДЕРИ РЕЛІГІЙ СВІТУ ЗУСТРІЛИСЬ У АССІЗІ

27 жовтня в Ассізі (Італія) відбулась зустріч глав та представників всіх релігій світу та атеїстів. Більше 200 делегацій з 50 країн світу взяли участь у «Дні роздумів, діалогу та молитви за мир та справедливість у світі», що відбувся за ініціативи Папи Римського Бенедикта ХVІ.

Спільна зустріч лідерів церковних організацій, що відбулась за у місті Ассіза, на запрошення Папи Римського, була присвячена пошуку діалогу між релігіями та пошуку шляхів до миру в сучасному світі. Захід, на який з’їхались представники більшості світових релігій та вірувань, а також атеїсти, відбулась у формі паломництва та спільних роздумів та медитацій.

Як повідомляє офіційний сайт Ватикану (http://www.news.va), християнство було представлено 31 делегацією, з них 17 делегатів представляли Східні Церкви та 13 делегацій протестантських церков. 48 делегатів-мусульман прибули з Йорданії, Ізраїлю, Єгипта, Лівана, Алжира, Марокко, Ірану, Туреччини, Саудівської Аравії, Албанії, Боснії-Герцеговини, Болгарії, Азербайджану, Таджикистану та інших країн. До Італії також прибули 67 буддистів, 6 індуїстських лідерів, представники міжнародни єврейських організацій та Головний рабин Ізраїлю, президент конфуціанської асоціації Південної Кореї, президент даоської асоціації прийде з Гонконгу, синтоїстська делегація з Японії, сикхи, зороастрійці, представники традиційних народних релігій з Африки, Америки та Азії, а також чотири науковця-атеїста.Також на зустріч лідерів світових релігій прибули 16 делегацій офіційних делегацій з 11 країн, у тому числі з США та Китаю.

Вселенський Константинопольський патріарх Вархоломій, який очолив православну делегацію, у виступі перед делегатами заявив, що саме релігійні лідери своїми діями повинні показати, що «ми не прагнемо жити один проти іншого, але разом з одним з одним, у спільному прагненні до істини і світу». Розмірковуючи над на драматичними подіями т.з. «арабської весни», Вселенський патріарх відзначив, що роль релігії в розпалі цих заворушень залишається неоднозначною. Він також висловив занепокоєність всіх християнських лідерів для утисків християнських громад на Близькому Сході.

На важливісті для всього світу встановлення миру на Близькому Сході, підкреслив й президент Всесвітньої лютеранської федерації Мартін Юнге. Він також зазначив, що релігійні лідери не повинні оцінювати те, що зараз відбувається тут на форумі, у відриві від того, що прості люди роблять у себе в країнах, «спонукані до цього вірою або релігійними гаслами». Саме знайти можливості сприяти досягненню справедливості й миру було основним лейтмотивом усіх зустрічей релігійних лідерів у Ассізі.

Виступаючи із заключним словом перед делегатами, Папа Римський Бенедикт ХVІ підкреслив, що хто б якої релігії не дотримувався, всі люди «шукають правду, шукають істинного Бога». Тому він закликав учасників зустрічі в Ассізі бути разом на шляху до істини, займати активну позицію у у відстоюванні мирного розвитку суспільства та бути «паломниками істини, паломниками миру».

Нагадаємо, що ця зустріч була присвячена також відзначенню 25-ї річниці першої історичної міжрелігійної зустрічі лідерів світових церков, що відбулась 27 жовтня 1986 року, також в Ассізі з ініціативи Папи Івана Павла ІІ.